Марсель Пруст (1871—1922) — відомий французький письменник, есеїст, критик, який здобув світове визнання як автор семитомного роману-епопеї «У пошуках втраченого часу», одного з найвизначніших творів світової літератури ХХ століття. Літературна діяльність Пруста почалася в ліцеї Кондорсе, після якого він вступив до Політехнічної школи, 1893 р. отримав диплом з права, 1895 р. — диплом з філософії. Кавалер Ордену Почесного легіону (1920).
Майже 20 років Марсель Пруст, якого вважають родоначальником сучасної психологічної прози, віддав багатотомному твору «У пошуках втраченого часу», написання якого вважав головною справою життя. «На Свановій стороні» (1913) — перший роман семитомної епопеї, останні книги якої вийшли друком уже після смерті автора.
Герой роману — хлопчик Марсель, у житті якого є багато фактів із біографії письменника: рання хвороба, любов до матері, атмосфера аристократичної вишуканості та артистизму в домі. Дитяча уява відтворює приміський будинок у Комбре, де живуть батьки, бабуся, тітонька Леонія, декілька служниць… Головне і другорядне, сучасність і спогади, події та почуття — все переплуталось у романі Пруста. Автор прагнув створити епопею не зовнішніх подій, а внутрішнього світу людини, свідомість якої складається з чуттєвих рухів і миттєвих вражень. Саме увага до звуків, смаків, кольорів, запахів, які пробуджують забуті враження, споріднює твір з естетикою імпресіонізму.
Про автора
Французький письменник-модерніст Марсель Пруст народився 10 липня 1871 року в Парижі. Батько Пруста був відомим лікарем, який шукав ліки від розповсюдження холери. У 9 років майбутній автор відчув перший напад астми, яка буде мучити його все життя. Пруст навчався у ліцеї Кондорсе і на юридичному факультеті в Сорбонні. Він був завсідником різних салонів, що було зрозуміло при його положенні і роді діяльності. Пізніше Пруст вів салонну хроніку в "Фігаро". У 1894 році письменник опублікував книгу віршів в декадентському дусі. Однак видання фактично не отримало рецензій.
Після цього Марсель Пруст видав ще одну книгу, "Утіхи і дні", яка теж була успішною. Публікація навіть стала причиною дуелі письменника з критиком, який створив негативний відгук на цю збірку. У наступні роки Пруст бере активну участь в політичному житті і займається перекладами. У 1903 році помер його батько, а ще через 2 роки матір. Письменник отримав великий спадок, проте астма примушувала його вести скромний і самітницький спосіб життя. Письменник був гомосексуалом і, кажуть, що він перебував у тривалих відносинах з Рейнальдо Аном. У 1907 році почалася його робота над "Пошуками втраченого часу", яка тривала до кінця життя Пруста. У 1919 році за одну з частин циклу, роман "У затінку дівчат-квіток" письменникові присудили Гонкурівську премію. Пруст помер 18 листопада 1922 року в Парижі.
Сучасний читач може назвати Пруста автором одного єдиного твору, "У пошуках втраченого часу". Цей цикл складається з 7 частин. Однак цілком можливо, що якби не рання смерть письменника, романів було б більше. Якби не Перша світова війна, "У пошуках втраченого часу" цілком могли б сьогодні виглядати трилогією. Сьогодні цей твір вважається шедевром європейського модернізму зокрема через стиль письма (у романі застосований прийом "потоку свідомості").